Буремне ХХ століття, позначене сплеском національних і націоналістичних почуттів у різних куточках світу, було також часом активного пошуку відповіді на питання: «що таке нація?». Та попри появу окремої галузі знань – так званих студій націоналізму в 1990-х роках, до сьогодні не існує базового визначення цього важливого поняття.
Центральною проблемою для вчених стало встановлення часу появи націй. Англійський дослідник Ентоні Сміт виділив три найважливіші підходи до визначення нації, що відрізняються поглядами на це важливе питання: примордіалістський (від англ. primordial – споконвічний), модерністський (від англ. modern – сучасний) і переніалістський (від англ. perennial – постійний; той, що триває протягом довгого часу).

Першими (як складові націоналістичних доктрин) виникли погляди характерні для примордіалізму. Для прибічників цього підходу, зокрема вчених Едварда Шилза та П’єра ван ден Берга, нації та націоналізм – вічні. Вони є відображенням природнього стану речей. Зовнішня форма національних зв’язків може змінюватися, але сутність націй залишається незмінною.

Протилежні погляди обстоюють модерністи (Ганс Кон, Ернест Ґелнер), які вважають, що початковий період формування націй і націоналізмів припав на другу половину XVIII сторіччя і був пов’язаний з такими історичними подіями як Реформація, Промислова й Велика Французька революції. Модерністи не заперечують важливості домодерного етапу у становленні націй, але принципово протипокладають домодерний і модерний світи. Постання націй, на їхню думку, тісно пов’язане з появою і розвитком капіталізму, бюрократичної держави та секуляризацією суспільної свідомості. В уявленнях модерністів нації та націоналізм/и навряд чи зникнуть найближчим часом, але вони поступово втрачають своє ключове значення.

Переніалізм можна вважати проміжним підходом. Його прихильники (Джошуа Фішмен) наголошують на значенні прадавніх утворень для формування сучасних націй. Для них нації – це лише осучаснена версія давніших етнічних утворень. Водночас переніалісти заперечують природність націй, вважаючи їх явищами історично й соціально зумовленими. Нації та націоналізм/и приречені зникнути щойно цей етап у розвитку людства буде пройдено природнім чином у всіх куточках планети.

Щодо визначення сутності нації, то погляди дослідників відрізняються на

книга Б.Андерсона "Уявлені спільноти"
найвідоміша книга Б.Андерсона

віть у межах вищезгаданих підходів. На сьогодні найпопулярнішими є концепції, запропоновані модерністами, зокрема американським політологом Бенедиктом Андерсоном. На думку Б. Андерсона, нація – це уявлена політична спільнота. Будь-яка спільнота більша за село є уявленою спільнотою. Відмінність націй від інших уявлених спільнот полягає в способі уявлення: нація завжди уявляється саме як спільнота, до того ж спільнота в певних кордонах і спільнота суверенна. Дослідник вважає, що ґрунт для появи націй як уявлених спільнот підготували «друкарська революція», становлення національних мов, зміна поглядів на природу влади, а також Великі географічні відкриття й технічні винаходи. Винахід і поширення друкованої книги, написаної зрозумілою для пересічної людини мовою, створили умови, за яких вона змогла уявляти інших представників своєї спільноти та її межі.

Близькими й одночасно відмінними є погляди англійського історика модерніста Ерика Гобсбаума, який розглядає процес націєтворення в контексті винайдення традиції. На думку Гобсбаума, нації – це винайдені/штучні конструкції. Дослідник доводить, що багато національних символів, які на думку представників певної національної спільноти мають прадавню історію, насправді є винаходами пізнішого часу. Для Гобсбаума ані національна мова, ані етнічні зв’язки не є визначальними чинниками об’єднання членів нації. Більшість національних мов виникли одночасно зі становленням національних держав, отже є штучними. Гобсбаум наголошує на важливості релігії й держави у формуванні націй та однозначно віддає пальму першості політичній складовій.

Отже, погляди дослідників на націю суттєво відрізняються а інколи заперечують один одного. Як зауважив Ентоні Сміт, представники різних підходів до визначення нації наголошують на важливості тих чи інших її характеристик, звертаються до тих чи інших історичних фактів, але жоден підхід не пояснює що таке нація вичерпно. Напевно тому один із найуспішніших дослідників нації модерніст Ернест Ґелнер стверджував, що може відмовитися від деяких своїх переконань, якщо конкретні історичні дослідження доведуть протилежне.