Чому відкриття груп крові називають одним із ста найвизначніших відкриттів у медицині ХХ століття? Що таке група крові та чому резус-фактор називається саме так? Яку роль відіграють ці явища в житті людини і чи дійсно існують універсальні донори? Про це поговоримо в даній статті!

Група крові – це класифікація крові за наявністю/відсутністю певних речовин (як правило, білкової або білково-вуглеводної природи) у еритроцитах та плазмі крові людини. Найчастіше в медицині застосовується класифікація груп крові за системою АВО, що була відкрита австрійським імунологом Карлом Ландштейнером у 1901 р.

За даною системою, існує 4 групи крові – І (0), ІІ (А), ІІІ (В), ІV (АВ). Група крові залежить від наявності та/або відсутності в червоних кров’яних тільцях людини аглютиногенів – специфічних вуглеводів (полісахаридів), що мають антигенні властивості, тобто взаємодіють з імунною системою людини. Аглютиногени бувають двох типів – А та В. Водночас із цим, в плазмі крові існують специфічні антитіла – аглютиніни, також двох типів – α та β. Аглютиніни виконують імунну функцію, приймаючи участь у багатокомпонентній системі розпізнавання чужорідних антигенів. Власники І групи крові не мають еритроцитарних антигенів, однак їх плазма містить аглютиногени обох типів.
Група крові ІІ (А) характеризується наявністю аглютиногену А на поверхні еритроцитів, та наявністю в плазмі крові аглютиногенів β.

ІІІ група крові передбачає наявність аглютиногену В на поверхні еритроцитів та аглютиніну α.

Кров ІV групи має еритроцити з обома типами аглютиногенів – АВ та не містить аглютинінів в плазмі.

Серед українців та в більшості країн східної Європи найбільш розповсюдженою групою крові в популяції є ІІ (А) група, найрідше зустрічається кров ІV (АВ) групи.

Характеристика груп крові за системою АВОBloodType sheet

 

Аглютиногени А здатні зв’язуватися із аглютинінами α і призводити до склеювання (аглютинації) еритроцитів. Аналогічною є взаємодія між аглютиногенами В та аглютинінами β. При цьому червоні клітини крові втрачають здатність переносити кисень, а утворені скупчення еритроцитів підлягають руйнуванню в селезінці – гемолізу. Саме це явище пояснює невдачі та ускладнення при переливанні крові.

Після відкриття групп крові за системою АВО, кількість успішних переливань крові зросла, однак смертність реципієнтів після переливання одногрупної крові залишалася високою. Знань в цій галузі все було недостатньо…

Однак в 1940 р. Ландштейнером та Вінером було відкрито в крові піддослідних мавп (макак-резусів) білок еритроцитів, що вступав в реакцію та викликав склеювання еритроцитів при переливанні крові. Американським дослідником Левіном було показано, що резус-фактор (Rh) є причиною імунологічного конфлікту між організмом резус-негативної вагітної Rh (-) та резус-позитивної дитини Rh (+). У даному випадку імунна система матері продукує специфічні антирезусні антитіла, що атакують еритроцити дитини. Таке імунне порушення призводить до анемії плоду, порушення внутрішньоутробного розвитку, невиношування вагітності, гемолітичної анемії новонародженого. У організмі резус-негативної жінки, що вагітна вперше, антирезусні антитіла не встигають виробитися. Однак, якщо вагітність настала не вперше, наприклад, раніше вагітність закінчилася пологами або було виконано аборт, вірогідність резус-конфлікту зростає. Сьогодні виникненню резус-конфлікту можна ефективно завадити шляхом введення майбутній породіллі антирезусного імуноглобуліну. Це специфічний препарат, котрий зв’язує антирезусні антитіла та перешкоджає їх шкідливому впливу на еритроцити дитини.

Розповсюдженість негативного резус-фактору неоднорідна в різних етнічних групах. Так, у Китаї, Південній Кореї, Японії частота носіїв Rh (-) в популяції складає близько 1%, в той час як в США, країнах Європи цей показних коливається між 13 та 16%. В Австралії кількість Rh (-) осіб сягає 19%.

Окрім системи АВО та Rh-фактору існують і інші класифікації груп крові за різноманітними компонентами еритроцитів. Антигени інших систем, подібно до аглютинінів та аглютиногенів здатні призводити до склеювання еритроцитів та побічних реакцій при переливанні крові, однак такі проблеми трапляються дуже рідко. Несумісність крові донора та реципієнта за іншими системами (MNS, Kell, Duffy, Lewis) не має суттєвого значення при переливанні крові через низьку частоту ускладнень. Інші класифікаційні системи застосовуються для підбору донорів при трансплантації органів.

Класифікація за системою АВО та резус-фактором мають першочергове значення для процедури переливання крові. До недавнього часу існувало поняття «універсальний донор», згідно з яким кров групи 0(I) Rh(-) можна переливати реципієнту з будь-якою групою та резусом. Однак зараз переливання між різними групами вважається неприпустимим – і донор, і реципієнт повинні мати однакову групу крові та резус-фактор. Переливання крові іншої групи становить особливу небезпеку для людей, котрим виконуються повторні переливання з лікувальною метою, оскільки після першого контакту із чужорідними речовинами еритроцитів організм синтезує різноманітні антитіла. При повторному переливанні можливе виникнення імунної реакції із склеюванням еритроцитів та виникненням серйозних ускладнень[1].

Наявність певної групи крові та резус-фактору є спадковим, тобто залежить від набору генів, успадкованого від батька та матері, та є незмінними протягом усього життя. Знання про групу крові та резус-фактор мають дуже важливе значення при лікуванні станів, що супроводжуються значною крововтратою, при опіках, отруєнні, анемії. Так, людям, що входять в групи ризику за станом здоров’я (вагітні жінки та особи, яким будуть виконувати оперативні втручання), або мають особливі умови праці із високим ризиком поранень та травматизму (військові, працівники деяких екстрених служб, тощо) обов’язково визначають групу крові та резус-фактор із метою якомога більш швидкого початку переливання в разі його необхідності.

Що цікаво: наявність відмінностей у складі крові властива не лише людям. Так, класифікація груп крові також широко застосовується у ветеринарії, наприклад описані групи крові собак за системою DEA – Dog Erythrocyte Antigen. Дана система аналогічна системі АВО у людини, однак антигени еритроцитів у тварин відрізняються за структурою. У собак виділяють 8 груп крові за системою DEA, також існують інші, маловивчені класифікації за іншими еритроцитарними антигенами.

[1] – Eric A. Gehrie and Christopher A. Tormey. The Influence of Clinical and Biological Factors on Transfusion-Associated Non-ABO Antigen Alloimmunization: Responders, Hyper-Responders, and Non-Responders. Transfus Med Hemother. 2014; 41(6): 420–429. doi:  10.1159/000369109