Зараз існує багато думок стосовно вакцинації. Вона має як прихильників, так і людей, які категорично проти. Прихильники вважають доцільною вакцинацію тому, що це майже 100% захист від тяжкого перебігу хвороби (проти якої цю вакцинацію здійснювали). І це справді так – організм людей, у крові яких уже виробилися антитіла (завдяки попередньому введенню вакцини) здатний активуватися для боротьби в рази швидше, ніж організм тих, хто зустрічається із хворобою вперше. Противники ж зауважують, що введення вакцини в організм може спровокувати розвиток тієї хвороби, проти якої введена вакцина. На жаль, це також правда. Але ключове слово тут – «може». І варто також зазначити, що це «може» трапляється дуже рідко. Звернемося трохи до історії.

mainTitle

Смертність дітей у віці до 15 років від дифтерії та кору у Великобританії з 1885 по 1972 рік із 1000 випадків на 1 млн населення знизилася до 1-2. Вакцинацію проти дифтерії почали в 1940 році. За 15 років ця смертельно небезпечна для дітей хвороба практично щезла. Внаслідок профілактичної вакцинації від віспи, ця хвороба повністю (!!!) щезла в усьому світі, а ряд дитячих інфекцій, наприклад дифтерія, поліомієліт і кір зустрічаються вкрай рідко. Всесвітня Організація Охорони Здоров’я (ВООЗ) при підтримці інших структур, включаючи ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) та Всесвітній банк, у своїй розширеній програмі імунізації намітила шість важких захворювань в якості першочергових мішеней для профілактики в країнах, що розвиваються: дифтерію, коклюш, правець, поліомієліт, кір та туберкульоз. Хоча в економічно розвинутому суспільстві ці інфекції не вважаються серйозною загрозою, вони залишаються смертельно небезпечними та широко розповсюдженими в інших країнах. На сьогодні вакцинації проти них піддають 80% дітей в країнах, що розвиваються. Ведеться аналогічна боротьба і з гепатитом В.

Вакцинація проти деяких інфекцій, зокрема грипу, досі потребує серйозних доопрацювань, а від ряду хвороб, в тому числі раку, прокази, малярії та СНІДу, жодна вакцинація поки не помагає, не дивлячись на численні дослідження, які ведуться в цьому напрямку.
Тепер розглянемо що являє собою цей процес. Вакцинація вважається одним із типів імунітету, а власне – штучним активним імунітетом. Імунітет цього типу створюють шляхом ін’єкцій (рідше – перорального введення) в організм невеликої (нешкідливої для організму) кількості антигену в складі так-званої вакцини. Саме цей процес називають «вакцинацією». Якщо для вакцинації використовується культура хвороботворного мікроорганізму, то його спочатку знешкоджують. Введений антиген стимулює утворення в організмі відповідних антитіл та клітин пам’яті. Часто необхідна повторна вакцинація (ревакцинація), яка підсилює імунітет і робить його тривалішим. На сьогодні в складі вакцин використовується кілька типів імуногенних компонентів.

696px-A_doctor_vaccinating_a_small_girl,_other_girls_with_loosened_Wellcome_V0016682
картина Ленса Калкіна “Вакцинація маленької дівчинки”

1. Токсоїди. Токсини (отрути), які виробляються, наприклад, дифтерійними бактеріями, знешкоджуються формальдегідом, при цьому вони зберігають свої антигенні властивості. Як наслідок, введення токсоїдів буде стимулювати утворення антитіл, не призводячи до появи симптомів захворювання.
2. Вбиті мікроорганізми (вбита вакцина). Деякі вбиті віруси і бактерії здатні викликати нормальну імунну відповідь, тому їх використовують для імунізації. Прикладом може служити протигрипозна вакцина, яка містить вбиті віруси грипу.
3. Ослаблені (аттенуіровані) мікроорганізми (жива аттенуірована вакцина). Хвороботворний організм тим чи іншим способом «пошкоджують», так що він уже не може викликати захворювання, проте здатний лише дуже повільно розмножуватися. Це зветься зниженням його вірулентності. Аттенуацію проводять, наприклад, вирощуючи культуру при температурі вище норми, або довгий час додаючи до культурального середовища специфічні хімікати. Патогеном із пониженою вірулентністю може бути й мутантна форма збудника захворювання, не шкідлива для здоров’я, але яка містить ті ж антигени. Живі вакцини широко використовуються проти такої бактеріальної інфекції як туберкульоз, а також проти кору, свинки (епідемічного паротиту), краснухи і поліомієліту, які викликаються вірусами. Віспа на сьогодні щезла,але раніше для захисту від неї прививали живий вірус. Він не був аттенуірований, але не являвся небезпечним для людини, оскільки був не «справжнім» патогеном, а близькоспорідненою йому формою з низькою вірулентністю.4. Нові вакцини. Багато років в методах створення вакцин особливого прогресу не спостерігалося, проте нещодавні відкриття в області молекулярної біології та генної інженерії дозволили і в цій справі напрацювати нові підходи. Антигени найчастіше являються білками, тобто кодуються генами. Якщо такий ген ввести в бактерію стандартним способом, то її можна перетворити в своєрідну «фабрику» з вироблення великої кількості антигену, який буде стимулювати утворення необхідних антитіл. Таким чином уже виготовлені вакцини проти холери, черевного тифу та гепатиту В. У деяких випадках це знижує небезпечність прививок, наприклад проти коклюшу. Інший спосіб – хімічний синтез антигенів із амінокислот, якщо відома їх амінокислотна послідовність.
Вакцинація – звичайна справа у розвинутих країнах та один із головних чинників, які сприяють такому різкому спаду в них частоти інфекційних захворювань за останнє століття. Інші причини цього пов’язані з покращенням умов життя та санітарно-гігієнічного стану середовища, зокрема з більш повноцінним харчуванням населення, вдосконаленням способів очистки питтєвої води та каналізаційних стоків, боротьби з промисловим забрудненням і т.п.

carac_photo_1

Оскільки планова вакцинація стосується в основному дітей, рішення прививати свою дитину чи ні прийдеться приймати їхнім батькам. Але пам’ятайте, від цього рішення залежить здоров’я, а можливо й життя вашої дитини в майбутньому! Тому дуже добре зважуйте всі за і проти. Так, після прививки є ризик виникнення ускладнень (ослаблення, підвишеної температури, місцевих реакцій), так, ваша дитина може захворіти на ту ж хворобу, від якої її вакцинували – але перебіг цієї хвороби буде в рази легшим (нежиттєздатний організм чи пошкоджений не здатний викликати важку форму хвороби). Єдине важливе питання, яке може змусити справді подумати робити прививку чи ні – це походження, якість та умови зберігання вакцини.
Будьте здорові!